Верховна Рада України прийняла в першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо протидії хабарництву)», незважаючи на те, що він містить ряд суперечливих положень і Головне науково-експертне управління рекомендувало повернути законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Складається враження, що намагаючись поспіхом прийняти досить суттєві зміни до законодавства, народні депутати справді вірять у те, що посилення відповідальності за хабарництво, аж до довічного ув‘язнення, допоможе побороти корупцію. Насправді, набагато важливіше спрямувати зусилля не на посилення відповідальності, а на удосконалення механізмів виявлення таких злочинів і притягнення винних у їх скоєнні до відповідальності. Пропоноване збільшення покарання ставить одержання хабара на один щабель з таким злочином, як умисне вбивство, а для деяких випадків передбачається навіть більш суворе покарання, аніж за умисне вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК), що, звичайно ж, є невиправданим.

Ще одним суперечливим моментом є пропозиція виокремити суддів, прокурорів та слідчих із числа інших службових осіб і встановити для даної категорії осіб посилене кримінальне покарання у виді довічного позбавлення волі. З внесенням таких змін у суспільства складеться хибне враження, нібито ці категорії посадовців є найбільш корумпованими, що призведе до зниження рівня довіри до судів, прокуратури, міліції. Крім того, навряд чи злочини, пов’язані з одержанням хабара міністрами, головами інших центральних органів державної виконавчої влади, їх заступниками тощо, мають меншу суспільну небезпеку, ніж аналогічні злочини, вчинені суддями, прокурорами або слідчими.

Звичайно, одержання хабара суддею, прокурором чи слідчим, є небезпечним злочином, але оскільки вчинення цього злочину даною категорією осіб завжди пов’язане з їх професійною діяльністю, такі злочинні діяння утворюють сукупність злочинів, відповідальність за вчинення яких вже передбачена чинним КК (ст. 368 та 371 КК, або ст. 368 та 375 КК), а відповідно до цього, і покарання буде призначатися за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та буде суворішим, ніж за вчинення одного злочину. Тим самим прийняття запропонованих положень призведе до небажаної конкуренції норм КК.

Виникає питання, чи не є така законодавча ініціатива народних депутатів черговою спробою знайти цапа-відбувайла і переключити увагу на когось іншого, або ж навпаки зумисним підірванням довіри до судів, міліції та прокуратури? Як свідчить інформація, офіційно оприлюднена на сайті Генеральної прокуратури України, протягом 2008 року загалом до суду було направлено 22 кримінальні справи стосовно суддів, 20 яких з ознаками корупції. Для порівняння зазначимо, що всього до суду було направлено 1687 кримінальних справ про корупційні злочини. І якщо слідувати логіці законопроекту, то наступним кроком має бути введення персональної відповідальності для інших категорій службових осіб – податківців, митників… А чи потрібно це? Навіщо заплутувати і без того досить складне і суперечливе українське законодавство.

Эта запись опубликована в Среда, 18/02/2009 , 11:07 дп и размещена в рубрике Блог Лариси Бардаченко. Вы можете следить за обсуждением этой записи с помощью ленты RSS 2.0. Вы можете оставить отзык, или обратную ссылку с вашего сайта.